Практичний психолог


Хоруженко Алла Вікторівна – практичний психолог.
Кваліфікаційна категорія – спеціаліст І категорії. Працює над методичною проблемою: « Створення максимально сприятливих умов для розвитку особистості кожної дитини, її життєтворчих компетенцій у відповідності зі своїми природними здібностями та можливостями»

Одним із пріоритетних завдань психологічної служби є збереження та зміцнення психічного здоров’я та соціального благополуччя всіх учасників освітнього процесу. У січні спеціалістами психологічної служби школи-інтернату було проведено практичне заняття для педагогів “ Збереження психологічного здоров’я педагога”. Метою заняття було здійснення профілактики стресів у педпрацівників, підвищення їх психологічної грамотності та компетентності щодо методів зняття психоемоційного напруження та способів психологічної саморегуляції і стабілізації емоційного стану.
Під час заняття учасники розглянули у вигляді практичних порад найбільш ефективні методи зняття психоемоційного напруження: глибоке дихання, м’язове розслаблення та позитивне мислення. В ході мозкового штурму «Способи саморегуляції в ситуації стресу» учителі ділилися перевіреними на практиці способами управління своїми емоціями, а виконуючи вправу «Калоші щастя», отримали емоційну розрядку і позитивний настрій.

ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ! Керуйтеся антистресовими правилами життя і поведінки.
Нижче наведені антистресові правила поведінки. Не усі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.

  1. Визначте негативні чинники, що призводять до виникнення у вас стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення спробуйте змінити своє ставлення до них.
  2. Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.
  3. Навчіться розслаблятися: тілом, диханням, думкою тощо. Стрес викликає загальну напругу. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різними способами розслаблення. Бо саме в умінні розслаблятися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Розслаблюючись, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичне й психічне здоров’я.
  4. Варто пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в “зону” стресу і втрачаєте самоконтроль. Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, “зробити паузу”.
    На цій стадії стресу важливо “взяти перерву” і зусиллям волі перервати свої дії:
    • зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин, замість того, щоб із роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
    • порахувати до 10;
    • вийти з приміщення;
    • переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.
    Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим, що дасть можливість зняти напругу:
    • перебрати свої ділові папери (класний журнал, підручники), полити квіти на підвіконні, заварити чай;
    • вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то…) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки та ін.);
    • підійти до вікна і подивитися на небо й дерева, порадіти сонцю, дощу або снігові;
    • звернути увагу на людей, що йдуть по вулиці. Спробувати уявити, про що думають ці люди;
    • зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опустити долоні під холодну воду.
    Такі “перерви” потрібно робити в ті моменти,
    коли відбувається втрата самоконтролю.
    Важливо, щоб дія “зупинки себе” стала звичкою.
  5. Відключайтеся від негативних ситуацій з використанням подиху. Глибоко вдихніть і затримайте подих, скільки можете.
    Подих є життя. Затримуючи його, ви позбавляєте організм потреби, упорівнянні з якою всі інші відходять на задній план і хоч на мить, але втрачають свою актуальність. Ця мить — ваш виграш. Використовуйте її, щоб вийти з-під прямого впливу стресу. Для цього з видихом розслабтеся і при черговому вдиху ледь відхиліться назад, підніміть підборіддя і трохи відкиньте голову.
  6. Учіться планувати. Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою, як “дамоклів меч”. Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.
  7. Намагайтеся завершувати ситуації. Для того, щоб уберегти себе від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число.
  8. Визнайте й прийміть обмеження. Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає почуття неспроможності або невідповідності, незалежно від того, наскільки добре ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі.
  9. Будьте “позитивною” особистістю. Учіться хвалити інших за ті речі, що Вам у них подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.
    Рахуйте ваші удачі! Щодня хваліть себе кілька разів. Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки.
    Хоча б раз на день говоріть приємні слова своїм близьким. Почавши це робити, ви незабаром зрозумієте, що це приносить подвійну користь: вам і близькій людині.
    Учіться терпіти й прощати. Нетерпимість до інших призведе до фрустрації й гніву. Спробуйте зрозуміти, що відчувають інші люди, це допоможе Вам прийняти їх. Прощайте й забувайте. Не скаржтеся, не скигліть, не випробовуйте невдоволення інших. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі, і мають “різні карти світу”.
    Зробіть що-небудь для поліпшення вашого зовнішнього вигляду. Якщо ви будете виглядати краще, це змусить вас і почувати себе краще. Гарна зачіска, акуратний костюм можуть підвищити ваш життєвий тонус. Ставтеся до себе добре.
  10. При виникненні почуття тривоги або напруги зануртеся в “тут і зараз”, сконцентруйтеся на своєму подиху.
    Ваше завдання – бачити, чути, відчувати все те, що в дійсності відбувається, причому з усіма подробицями, але без будь-яких оцінок. Просто зосередження, зосередження на житті, а не на власних побоюваннях. Сядьте з випрямленою спиною і рахуйте свої подихи: “раз” при вдиху, “два” при видиху, “три” при новому вдиху, “чотири” при новому видиху і т.д. Продовжуйте рахунок тільки до “десяти”, оскільки з великими числами рахунок подиху складний. І пройдіть два-три таких цикли.
  11. Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас. Опануйте головним умінням — перетворювати негативні події у позитивні.
    Варто думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових ситуацій. Коли людина намагається реалізувати цю здатність на практиці, вона переборює найбільшу перешкоду на шляху до стресостійкості. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається. Так, наприклад, щоб не дратуватися в очікуванні важливого телефонного дзвоника, порадійте можливості мати додатковий час, щоб краще підготуватися до телефонної розмови. Або щоб не ображатися через запізнення вашої коханої людини, уявіть собі, наприклад, що він (або вона), бажаючи вчасно прибути, не ризикує здоров’ям, втискуючись у переповнений автобус, а чекає наступного.
    Уміння перетворювати щось негативне в щось позитивне – майстерність контролювати стрес.
  12. Звільніться від “ментальних токсинів” стресу.
    Щоб звільнитися від ментальних токсинів стресу, потрібно виконати своєрідне “ментальне прибирання” за допомогою засобів раціональної терапії. Для цього “поверніться” у момент минулого, де ви були не цілком задоволені своїм поводженням і переживіть його ще раз, але вже не так, як у вас вийшло тоді. З позиції сьогодення зрозумійте, чого вам не вистачало тоді для більш успішного поводження. “Потренуйтеся” кілька разів, поки не будете задоволені своєю реакцією.
    Перетворюйте проблемно-конфліктні і кризові педагогічні ситуації у досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню. Додаючи спогадові характеристики сильного позитивного переживання, ви не тільки захищаєтеся від впливів стресу, але і здобуваєте впевненість, що надалі цей спогад стане позитивно впливати на всі наступні події.
  13. Регулярно робіть фізичні вправи. Два-три рази на тиждень (а ще краще щодня) давайте собі фізичне навантаження. Найкраще, якщо це будуть ритмічні, повторювані рухи під музику. Подаруйте тілу свято: відвідайте лазню, зробіть масаж (самомасаж).
  14. Щодня знаходьте привід посміятися. Почитайте, подивіться, послухайте, розповідайте про що-небудь смішне. Умійте посміятися над собою. Сміх є дієвим засобом боротьби зі стресом. За твердженням Анрі Рубінштейна, автора книги “Психосоматика сміху”, одна хвилина сміху еквівалентна сорока п’ятьом хвилинам гімнастики або фізичних тренувань.
  15. Частину дня протягом тижня проводьте так, як вам подобається. Хоча б раз на тиждень витратьте більше часу на те, щоб вечеря запам’яталася чимось приємним. Відійдіть від монотонії повсякденності і… поставте на стіл хоча б невелику свічку… Живий вогник заспокоює, змінює настрій – це в нас ще від пращурів.
  16. У критичній ситуації скористайтесь “корсетом впевненості”. В нього доцільно включити (“надягнути на себе”) всі зовнішні і внутрішні елементи, що характерні для впевненої у собі людини: посмішка, сміх, приємний спогад, бадьора пісня, високо піднята голова, горда хода тощо. “Зіграйте” роль впевненої людини і… відчуєте себе впевненим. Це допоможе вам підвищити стресостійкість.
  17. Оволодійте теорією й практикою позитивного мислення. Починаючи з стародавнього даосизму, усі езотеричні вчення розглядають негативні емоції як енергію нижчої якості. Сучасна наука теж підтверджує їхнє руйнівне значення, Г.Сельє вважає негативні емоції основним чинником стресу. Багато людей, впливаючи на своє життя гнівом, депресією, страхом та іншими видами негативної енергії, позбавляють себе життєвої сили. Високу якість життя створює позитивний спосіб мислення і пов’язані з ним позитивні емоції добра, любові, радості.
    Пам’ятайте, щоб наведені вище поради стали діяти, недостатньо їх прочитати, зрозуміти прочитане, потрібно їх обов’язково застосувати. Ми знаємо і впевнені: стресам можна протидіяти! Ми можемо з ними боротися і досить успішно! Стрес не є чимось фатальним і його можна перемогти. Бажаємо Вам успіхів.
    (Калошин В. Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності / В. Ф. Калошин // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – No8. – С. 58-68; 2004. – No9. – С. 60-67.)

23.04. по 26.04.2019 р. у школі-інтернаті проходив тиждень психології під назвою «5 днів у світі емоцій». Його метою було ознайомити учнів з наукою, що допомагає розуміти і вивчати внутрішній світ людини та дбати про психологічне здоров’я учасників освітнього процесу. Вправа «Малюємо настрій», в якій брали участь вчителі та учні 6, 8 класів довела, що таємничий світ власних емоцій, переживань, міркувань можливо передати через папір, використовуючи різнокольорові фарби. Результатом став гарний настрій учасників та емоційне розвантаження.

Поради психологів на час карантину.

Вже тривалий час ми знаходимося у вимушеній самоізоляції через карантин. Майже весь свій час проводимо вдома, позбавлені своїх звичних справ і розваг, обмежені у просторі та виборі занять; живемо в інформаційному потоці, переповненому негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з пандемією коронавірусу.  Як же використовувати цей час  ефективно і кожного дня залишатись у ресурсному стані?

Ми всі різні. У кожного із нас своя картина світу, свої цінності. Ми маємо різні світогляди, різні темпераменти, різний досвід і способи реагування в складних ситуаціях, різні стратегії подолання цих ситуацій. І всі ці способи і стратегії мають право на існування, якщо є для Вас дієвими і допомагають зберегти внутрішню рівновагу. А, отже, і спосіб «проживання» самоізоляції буде у кожного свій, індивідуальний.

Проте, психологи мають доволі універсальні поради щодо того, як правильно організувати життя під час карантину, аби зберегти психічне і психологічне здоров’я. Дослухатись або не дослухатись до цих порад – обирати Вам.

  • Виконуйте рекомендації фахівців щодо збереження здоров’я та  профілактики захворювань.
  • Зверніть увагу на свій стан (і фізичний і психологічний).

Чи Ви «в нормі»? Чи можете якось покращити свій стан? Що саме Ви могли б для цього зробити? Чи потрібна Вам допомога? Чи знаєте до кого звернутися за цією допомогою?

  • Будьте «тут і тепер», в реальному місці, в реальних обставинах.

Почніть помічати, що з Вами  відбувається (в тілі, думках)? Проаналізуйте, що посилює стан тривоги, а що – заспокоює.

  • Запитуйте себе про те, що Ви можете змінити, а що потрібно просто

 прийняти. Дійте відповідно.

  • Продумайте режим дня, складіть чіткій план власних дій (не забувайте

 включити в цей план дозвілля!) і дотримуйтесь запланованого. Зберігайте звичні ритуали. Це Вас зорганізує і надасть впевненості у діях.

  • Їсти і спати краще в один час. Звертайте увагу на процес їжі, не

відволікайтеся. Харчуйтесь регулярно, їжте здорову їжу. Пийте достатньо води. Намагайтеся висипатися. Слідкуйте за гігієною сну.

  • Знаходьте час для рухової активності.
  • Дотримуйтесь інформаційної гігієни. Встановіть чіткий інформаційний

режим, отримуйте інформацію з надійних офіційних джерел, дозуйте кількість інформації на день, аналізуйте, мисліть критично.

  • Проаналізуйте свої потреби і визначте, які із них першочергові, а які –

другорядні. Подумайте, як можна  реалізувати  Ваші потреби? Дбайте про задоволення своїх першочергових потреб і потреб Ваших близьких!

  • Розподіліть домашні обов’язки.
  • Складіть кризовий план. Зараз багато людей переживають через те, що

у них обмежились джерела доходів. Це, звісно, додає зайвих хвилювань. Тому, добре було б розписати витрати, визначити, що потрібно купувати в першу чергу, а що може і зачекати. Лишіть резервний запас на непередбачувані витрати.

  • Відмовтеся від тотального контролю. Це невротизує і складно

здійснюється в нестабільних обставинах.

  • Організуйте особистий простір для кожного, поважайте його і не

порушуйте. (Кожному із нас, час від часу, потрібно побути «наодинці з самим собою».) Виділяйте час «тільки для себе». В цей час робіть те, що дарує вам радість, спокій, задоволення, відновлює Ваші ресурси (хобі, медитація, творчість, догляд за собою тощо).

  • Піклуйтесь про себе.
  • Говоріть і приймайте слова підтримки.
  • Пам’ятайте про цінності, що надають сенс Вашому життю. Визначте і

усвідомте, що у Вашому житті є важливим, а що не має важливого значення і вибудовуйте своє повсякдення згідно цих пріоритетів.

  • Приділяйте увагу своїм почуттям. Намагайтеся не блокувати їх.

Важливо розуміти, що з Вами відбувається.

  • Не тримайте все у собі. За можливості діліться своїми думками і

 емоціями з людьми, які здатні Вас підтримати. (Дуже добре у таких ситуаціях допомагають і техніки виписування.)

  • Не відмовлятися від спілкування. Комунікація, соціальні зв’язки – це

 важлива частина життя.

  • Шукайте нові можливості: знання, спорт, хобі. «Зловіть свою хвилю!».
  • Шукайте і давайте підтримку.
  • Шукайте себе! Карантин – прекрасна можливість саморозвитку,

 самоактуалізації. Цією можливістю потрібно користуватись.

  •  Радійте навіть малим досягненням. Бути вдячними собі та іншим.
  •  Не намагайтесь докорінно змінити своє життя згідно чужих

 рекомендацій, живіть у ритмі природному для Вас і вашої психіки.

  •  Пам’ятайте про цілющі властивості гумору: гумор і сміх знижують

стрес і напругу. Користуйтесь цим. Взагалі, позитивне налаштування

дуже важливе, як під час карантину, так і у будь-який інший час.

Як подолати стрес?

Насамперед має прийти розуміння того, що це нормально – відчувати занепокоєння, страх, сум, переляк, розгубленість, безпорадність, ба навіть злість у ситуації надмірного стресу. Знайте, що ви не один/одна маєте такі почуття!

Існує багато дієвих методів боротьби зі стресом.

По-перше, не заганяти свої емоції всередину, а навпаки – звільнити їх: обговорити проблему з іншою людиною, яка вміє вислухати та підтримати в складній ситуації; якщо треба – поплакати чи навіть покричати, тобто емоційно розрядитися, виразити себе. Якщо під час такого стресогенного періоду, як загроза коронавірусної інфекції, наростає тривога, страх, паніка, важливо вчасно зрозуміти, що конкретно нам допомагає заспокоїтися. Для цього візьміть до уваги такі рекомендації:

  • Робіть паузу, перерву від новин, соціальних мереж, тривожних дзвінків родичів.
  • Виконуйте посильні фізичні вправи – зараз найкращий час робити зарядку зранку.
  • Харчуйтеся збалансовано, згідно з принципами здорового харчування, їжте овочі та фрукти.
  • Практикуйте релаксаційні вправи, наприклад, глибоке дихання.
  • Вчасно відпочивайте, практикуйте медитацію.
  • Спілкуйтеся за допомогою он-лайн сервісів із людьми, які можуть підтримати та заспокоїти.
  • Шукайте психологічну допомогу в професійних психотерапевтів.
  • Визначте, що допомагає вам заспокоїтися, відновитися.
  • Займайтеся тим, що приносить вам задоволення, заспокоює.
  • Прочитайте цікаві книжки.
  • Подивіться сімейні чи романтичні фільми.
  • Навчіться чогось нового, наприклад, основ здорового харчування чи вдосконалюйте знання іноземної мови.
  • Вийдіть на балкон, посидьте на сонечку.
  • Прогуляйтеся на свіжому повітрі.

Самодопомога при стресі

         Основний зміст самодопомоги при стресі полягає у розумінні необхідності   відновлюватися.

  • Практикуйте дихання для зняття тривоги.

Наприклад, так зване «дихання по квадрату»: на рахунок «1,2,3,4» ми вдихаємо повітря; на «1,2,3,4» – затримуємо дихання; на «1,2,3,4» – видихаємо; на «1,2,3,4» – знову затримуємо дихання. Якщо виконувати цю вправу кілька хвилин – хвилювання знижується.

  • Займіть себе чимось.

Будь – яка діяльність – хороший спосіб  переключення уваги, боротьби з панікою і тривогою.

  • Подивіться на ситуацію під іншим кутом зору, знайдіть позитив.

 Наприклад: необхідність виконувати роботу онлайн. Ви давно планували опанувати інтернет – ресурси, а зараз  маєте можливість реалізувати ці плани; дуже багато часу витрачаєте на таку роботу – проте, саме зараз, в умовах карантину, Ви маєте можливість більше знаходитися вдома із своєю сім’єю тощо. Випишіть 10 позитивних висновків на аркуш паперу!

  •  Створіть список стресорів.

До прикладу: «самотність», «велика кількість негативної інформації», «неможливість вийти на вулицю» абощо. Проранжуйте ці стресори від 1 до 10 (за силою впливу) і навпроти одразу запишіть ресурсну активність, яка може Вас підтримати.

  • Пригадайте позитивний досвід подолання труднощів, складних ситуацій:

 – Що Вам допомогло?

 – Які люди були поруч із Вами та допомогли пережити стрес?

– Якщо їх зараз уявити поруч, то щоб вони сказали Вам?

– Як би вони підтримали Вас?…                                                         

Це ті ресурси, за допомогою яких Ви здатні впоратись із досить складними ситуаціями. І вони завжди Вам доступні.

  •  Згадайте або уявіть безпечне місце, у якому почуватиметесь добре,  спокійно, затишно і у повній безпеці.

Згадайте (або уявіть) всі особливості цього простору, його звуки і запахи, відчуття на шкірі і в тілі.  Сконструюйте у своїй уяві «живий» образ цього ресурсного місця… Можете «відвідувати» це місце упродовж дня і «перебувати» там деякий час, за потреби.

Сама думка про це безпечне місце нагадуватиме Вашій психіці, що ситуація з часом стабілізується.

Ще декілька хитрощів, які допоможуть впоратися з емоційним перевантаженням:

1.Порахуйте до 10 та лише потім повертайтеся до травматичної ситуації.

2.Простежте за своїм диханням. Повільно вдихайте й на деякий час затримайте дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

3.Наберіть води та повільно пийте воду, сконцентруйтеся на своїх відчуттях води.

4.Знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розгляньте його не менше чотирьох хвилин, ознайомлюючись з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющеними очима.

5.Погляньте на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому.

6.Змочіть обличчя холодною водою.

7.Вийдіть з того приміщення , де вас знайшов стрес.

Для того, щоб ці методи допомогли, їх треба знати напам’ять і постійно використовувати

Емоційне вигорання. Зрозуміти, щоб зупинити.

Емоції — значна частинка нас, без них складно себе уявити. Ми часто намагаємося їх приручити, контролювати, пригнічувати або вдати, що їх немає. У кожного своя причина, але емоції — вільні. Вони не можуть бути поганими чи хорошими. Це наші друзі, до яких важливо прислухатись, і важливо почути їх. А часто їхнє мовчання —  теж відповідь.

Що ж робити, якщо емоцій не відчуваєш? Якщо живеш і пам’ятаєш лише їхній слід? Чому їх не чути? І як із цим бути?

Є безліч визначень, що таке емоційне вигорання, але якщо все поєднати — це виключені емоції, замороженість, екзистенціальний вакуум  (відсутність сенсу).

Ознаки емоційного вигорання:

  1. Нічого не тішить.
  2. Знизилась продуктивність.
  3. Усе більше прокрастиную (відкладаю на завтра).
  4. Дратують колеги й рідні.
  5. Немає сил та енергії щось робити.
  6. Починаю ненавидіти улюблену роботу.
  7. Не бачу сенсу й майбутнього в стосунках.
  8. Більше часу проводжу в іграх і соціальних мережах.
  9. Збільшилось вживання тютюну, кави, алкоголю, солодкого і т. д.
  10. Після сну, вихідних, відпустки не відчуваю, що відпочив / відпочила.

Якщо перші шість пунктів про тебе — це початкова стадія вигорання,  від 6 до 10 — середня, усі  — високий ступінь вигорання (!!!).

Унаслідок чого починається емоційне вигорання?

  • Стресові ситуації, що повторюються  й переростають у хронічні.
  • Слабка саморегуляція (коли віддали забагато свого ресурсу або взяли непотрібного більше, ніж змогли понести).
  • Коли “треба” і “мушу” перевищує “цінно” і “хочу”.
  • Недостатність власних ресурсів для відновлення.
  • Коли одна справа переважає над іншими, порушений баланс ролей.

Стадії емоційного вигорання:

Це схоже на поїздку, у якій зламався навігатор, коли вже не знаєш, куди їдеш, але мчиш на швидкості вперед, доки не заглохне двигун.

Перша стадія характеризується зарядженістю, коли активно втілюєш нові ідеї та проєкти, хапаєшся за все.  Така надактивність притуплює чутливість до себе: важко радіти, щирий сміх перетворюється на видавлений, коли наче хочеться, але не плачеться. Відчуття, що емоцію пам’ятаєш, але не відчуваєш.  Хороший приклад спікера на тренінгу: він виглядає активним, як порівняти зі слухачами, у нього наче пропелер. Його емоції чудово виглядають зовні, але він їх не проживає.

На другій стадії людина зупиняється. В знаки дається гора завдань та очікування результату. Тіло бунтує, важче виконувати звичні справи. Людина прокидається з відчуттям втоми, важче задовольняє (ігнорує) базові потреби. На цій стадії усе й усі бісять (!!!). Контакт із людьми, навіть близькими, виснажливий. Є потреба у спокої, побути із собою для відновлення.

Третя стадія — зупинка. Коли нічого не хочеться, починається апатія. Стан “нічого не відчуваю” сприймається як “ніхто не любить мене” (в такому стані неможливо приймати любов). Сумнів у власних силах, компетентності, значущості. Пустота, подекуди суїцидальні думки й, можливо, дії.

І що тепер?

Емоційне вигорання — не вирок, це лише сигнал, що людина прийшла не туди. Це чудова нагода прислухатись до себе, почути, переосмислити, вимкнути шум світу, щоб почути власний голос душі. Емоційне вигорання — чудовий етап для змін: професії, хобі, місця проживання, людей. Важливо піти собі назустріч, заглибитись у власний світ, порозмовляти із собою, поставити собі запитання:

— Де я зараз, чи подобається мені це місце? Чи подобаються мені ці люди?

— Чи те, що я роблю, є справою моєї душі? Чому я це роблю? Чи хочу продовжувати?

— Чи мої цілі справді мої? Де в моєму житті моє, а де нав’язане іншими? Що я хочу залишити, а що мені не потрібно?

— Чого я хочу? Чому я цього хочу? Чи хочу я заради цього жити?

Питань може бути безліч, важливо наодинці із собою знайти сміливість чесно відповісти.

Що із цим робити?

– Дати собі спокій, звільнитися від навантажень у всьому: тіло, психіка, душа.

– Відновлення чутливості. Якщо не знаю, чого хочу, орієнтир на “не хочу” (не хочу цього чаю, цього фільму, цього спілкування, цієї книги і т. д.).

– Знаходження власного ресурсу (який би завжди був під рукою) для життєстійкості.

– Просити про допомогу, в ідеалі професійну (у психологів, в окремих випадках психіатрів). Хорошою підтримкою будуть близькі люди, які приймають без оцінювального судження. Просити про допомогу нормально (!!!).

Потурбуйся про себе з любов’ю, адже ліпше, ніж ти, тебе не знає ніхто. . Ти можеш бути собі опорою. І те, що ти читаєш зараз, — свідчення  того, що шлях до себе почато.